22-річна Ярослава Матвієнко працювала в сумському Центрі пробації три місяці. Та за цей час розібрала 60 тек зі справами, провела виховні розмови із засудженими та встигла побачити недоліки установи. Туди потрапляють люди, які вчинили правопорушення, але за певних умов отримали «термін й зобов’язання, щоб виправитися». Як Ярослава спілкувалася із бабусею, яка лайкала Путіна в «Однокласниках», чому Центр пробації має працювати по-іншому та як вирішила звільнитися — розповідаємо в інтерв’ю з дівчиною.

У перший день роботи — дві коробки зі справами

У грудні 2024 року на робочий стіл Ярослави поставили дві великі коробки зі справами. Сказали, що тепер вони належать їй. У коробках вирізнялися три теки, які були найтовстішими. «Як же давно вони тут зберігаються?» — подумала дівчина в перший робочий день в Сумському Центрі пробації. Пізніше вона погортає кожну із 60 справ і знатиме, що у них.

ESH 15 (4)
Ярослава влаштувалася працювати до Центру пробації. Фото: Цукр/Софія Стасюк

До державної установи вона потрапила, знайшовши оголошення на сайті центру зайнятості. Говорить, хотіла бути корисною державі. Раніше вона чула про пробацію лише кілька разів на парах в Сумському аграрному університеті, де здобула ступінь магістерки з права.

— Правом зацікавилася ще в коледжі, адже після дев’ятого класу вивчала його там. Згодом вступила в університет і зрозуміла, що подобається. Мене цікавила кожна галузь права, вдавалося вчити, а потім застосовувати на практиці, — розповідає Ярослава.

Понад два роки дівчина працювала помічницею приватного виконавця. Та зрештою цивільне право здавалося їй монотонним: справи про шлюб, розлучення, успадкування й поділ. Тому захотіла спробувати себе у кримінальному.

— У Центр пробації мене прийняли через два місяці після співбесіди. За цей час я встигла дізнатися про нього більше. Інспектори з пробації наглядають за тими, хто відбуває покарання без обмеження волі. Таким людям призначають чи громадські, виправні роботи, чи штрафи, чи іспитовий строк, чи пробаційний нагляд. Я відповідала за два останні.

В установі, зазвичай, працювали із тими, хто скоїв злочини середньої тяжкості. Якщо суд обмежив людині волю, наприклад на п’ять років, за певних умов вона може отримати іспитовий строк. Наступні рік, два чи три, адже термін визначає суд, вона має не вчинити нових злочинів і відвідувати центр. Якщо дотриматися цього, її звільнять від покарання, якщо ні — винесуть нове.

«Дні відмітки» та виховні розмови із засудженими

У кабінеті Ярослави стояли стіл зі стільцем, комп’ютер і сейф. У кожній такій кімнатці працювало по двоє людей. Зазвичай, це були жінки без юридичної освіти, адже для цієї професії вона не обов’язкова. Деякі раніше були психологинями, хтось — соціальними працівницями. У Центр пробації майже всі потрапили випадково, та надовго тут не затримувалися, максимум — трохи більше, ніж пів року, каже Ярослава.

ESH 7 (5)
Дівчина розповідає, як проходив її робочий день. Фото: Цукр/Софія Стасюк

Таке покарання, як пробаційний нагляд, запровадили влітку 2024 року. Обов’язками дівчини було стежити за справами людей, якими вона опікується. Наприклад, спершу перевірити, чи проживають вони за тою адресою, яка написана в документах, відмічати, чи з’являються вони в Центрі пробації, проводити виховні розмови. Якщо за певних причин людина не могла з’явитися в установі, Ярослава їздила до неї додому. Також вона навідувалася до суду, де розглядали справи її підлеглих, та до поліції. До останньої установи відвозила документи, щоб там перевірили, чи людина не скоїла нових злочинів, чи правопорушень.

Двічі на місяць, зазвичай у понеділок і вівторок, Ярослава реєструвала тих, хто приходив до установи. У колективі це називали «днями відмітки».

— Людина мала прийти й розписатися в спеціальному документі. Інколи проводила з нею коротку розмову про те, які будуть наслідки, якщо знову вчинить злочин. Часто я бачила, що такі бесіди людям не цікаві. Адже вони хотіли просто «відмітитися» в центрі, говорячи: «Давайте швидше, маю бігти у справах», — пригадує Ярослава.

Роботи було багато, тож Ярослава дуже втомлювалася. Коли треба було їхати до когось за адресою, їй доводилося просити колегу відвезти її, підлаштовуючись під його графік. На час її відсутності хтось мав реєструвати тих, хто прийшов до Ярослави «відмічатися». А ще одночасно із цим їй телефонували підопічні, які з певних причин не могли прийти на облік.

За кілька днів такого графіка я зрозуміла — так тут працюють усі, не встигаючи все зробити й постійно десь біжучи
Ярослава Матвієнко

Справи 18-річного хлопця та бабусі 1949-го року народження

Підопічними Ярослави були переважно чоловіки у віці за 30 років, які належали до вразливих груп населення. Зазвичай, у Центрі пробації вони були на обліку не вперше, адже вчиняли злочини й до цього. Найпоширеніші — крадіжка й шахрайство, каже дівчина.

Ярослава не хотіла заглиблюватися в історії людей, з якими працювала. Та все ж переймалася справою 18-річного хлопця, який приходив на кожну реєстрацію і завжди перепитував, що може зробити ще. На початку повномасштабного вторгнення він разом зі спільником вкрав у чоловіка рюкзак із технікою.

— Думаю, що іспитовий строк дійсно змінив цього хлопця. Це був його перший злочин, він дуже переймався, щоб виправитися. Хотів зайнятися ще громадськими роботами, завжди уважно слухав на виховних бесідах. За його словами, він просто опинився не в тому місці, не в тій компанії — я йому вірила, — пригадує дівчина.

Серед усіх тек зі справами одна була для Ярослави найцікавішою: про бабусю, яка народилася 1949 року і була засуджена за підтримку агресії РФ. В російській соцмережі «Однокласники» вона лайкала й позитивно коментувала фотографії з Путіним та пропагандистами. Через свій поважний вік бабуся не мала сил приходити до Центру пробації, тому Ярослава навідувалася до неї додому самостійно. Щоб та могла поставити власний підпис.

— У неї вдома дійсно був ноутбук, але коли ми були удвох, вона ним не користувалася. Часто вона випивала забагато алкоголю й говорила, що нічого не пам’ятає. Тому мені доводилося щоразу представлятися і пояснювати, навіщо прийшла.

Згодом Ярослава переконалася, що пробація дієва лише для тих, хто вчинив правопорушення вперше і хоче виправитися. Якщо ж людина вже перебувала в спецзакладі й знову вчинила злочин, пробація — занадто м’який спосіб, вважає дівчина.

— Такі люди, зазвичай, не зацікавлені в тому, щоб відвідувати установу й слухати виховні розмови. Їм просто кажуть працівники центру: «Ти проходиш два рази на місяць, відмічаєшся і не вчиняєш нових злочинів». Хіба така кількість відвідувань матиме якесь значення? Так ці люди відчувають волю й безкарність, — каже дівчина.

З усіма вона намагалася розмовляти етично, поважаючи й ставлячись без упереджень. Хоча часто до неї приходили люди в стані сп’яніння, які могли матюкатися, сидіти, «розвалившися» на стільці. Ярослава намагалася абстрагуватися, проте це все одно впливало на її моральний стан. Вона пригадує розмову з одним підопічним в її останній робочий день. Він довго не з’являвся в центрі, тож інспекторка залишала у його дверях повідомлення.

— Коли він нарешті прийшов, почав розповідати, що у нього в будинку собака, яка могла вибігти, коли я приходила. А ще казав, що його батько має зброю, — говорить дівчина. — Але я вже не зважала, бо збиралася звільнятися.

«На столі було стільки справ, що за ними мене не було видно»

Роботу Центру пробації потрібно змінювати, вважає Ярослава. Десятеро інспекторок мають таку велику кількість справ, що не встигають достатньо попрацювати з кожною людиною. Тому до установи треба влаштувати більше спеціалістів, говорить дівчина.

Засуджені проживають у різних куточках міста. Їхати до них Ярославі доводилося власним коштом, чи просити колег. Те саме стосувалося і виїздів до суду чи поліції, яких за тиждень могло бути кілька. Також дівчину турбувало те, що інспекторки не мали можливості себе захистити, адже використовувати, наприклад, балончики зі сльозогінним газом їм заборонено.

5336956345632551403
Ярослава планує працювати юристкою в громадській організації. Фото: Цукр/Софія Стасюк

— Через малу кількість інспекторів, але величезну навантаженість, часто їм не вдається робити все якісно. Наприклад, стежити чи проходить реабілітацію підопічний із наркотичною залежністю. Натомість у свій графік треба ще й вписати навчання від Міністерства юстиції. Попрацювавши весь день в офісі, я робила це ще й вдома.

За три місяці Ярослава звільнилася, адже такі умови її не влаштовували.

— Всього за кілька місяців я морально виснажилася і не мала часу відновитися. Коли звільнялася, мій стіл був завалений такою кількістю справ, що мене за ними не було видно.

Зараз Ярослава планує працювати юристкою в громадській організації, щоб допомагати їхній справі. Та все ж мріє, щоб Центр пробації змінився й міг ефективніше виконувати свою місію — допомагати людям повернутися до нормального життя після скоєння помилок.

Історія Ярослави показує, що навіть одна людина може побачити недоліки системи й запропонувати, як їх змінити. Але щоб більше покращувати процесів у місті, треба приєднатися до спільноти однодумців, як-от Клуб Цукру. Разом ми можемо змінювати Суми на краще
фото ані
Анна Шпурік
Журналістка

Вас може зацiкавити

449938174 18006378677611381 7365094609466683045 n
🇬🇧 Британська художниця написала картину про трагедію у Сумах
Британська художниця Луїза Пастерфілд намалювала поранену маму Тетяну та її доньку Лізу з репортажу «Суспільного» після ракетного удару 13 квітня. Як створювала картину авторка показала на своїй сторінці в Instagram. Серія картин на підтримку України Художниця намалювала сцену з Сум, де мати намагається заспокоїти свою поранену дитину після російського ракетного удару у Вербну неділю. Це […]
81971418 2064991866980825 7351041689101795328 n
📜 Хто такий Олег Григоров — некоротко про нового очільника Сумщини
Від слідчого в Сумах до керівника ОВА — так можна описати кар'єрний шлях Олега Григорова, якого президент Зеленський призначив головою Сумської обласної адміністрації. Хто такий Олег Григоров і чим відзначився до призначення в ОВА — розповідаємо в матеріалі. Біографія — ким та скільки працював Григоров 17 квітня 2025 року президент Володимир Зеленський своїм указом призначив […]
photo 2025 04 18 17 51 32
⛪ Коли та де у Сумах можна освятити паски на Великдень
Вже 20 квітня сум'яни святкуватимуть Великдень. Ця дата цьогоріч збігається для православних, католиків та юдеїв. Цукр попитав церкви міста, де та коли можна буде освятити паски. Без нічної літургії На період свят комендантська година на Сумщині триватиме з 23:00 до 5:00. Про це у Telegram повідомила Сумська ОВА. Це означає, що нічної літургії в церквах […]
ESH 12 (7)
🔍 Військовий 117 бригади ТрО підтвердив, що під час ракетного удару в Сумах проходила церемонія нагородження
Український військовий розповів The Washington Post, що під час ракетного удару по Сумах 13 квітня в підвальному приміщенні університету проходила церемонія нагородження військових 117-ї бригади ТрО. Ракети влучили в центр міста, де в той момент перебувало багато цивільних. Про це повідомляє американське видання. Що сказав військовий 38-річний Олександр, військовослужбовець 117-ї бригади ТрО, розповів, що він […]
ION 70
🥀 Чому не варто нести штучні квіти на кладовище та як натомість прикрашати могили на Проводи
На дев’ятий день після Великодня сум’яни поминають померлих родичів — відзначають Проводи, чи як ще кажуть Гробки й Радоницю. Зазвичай, у це свято пригадують людей, які відійшли у засвіти, прибирають їхні могили й кладуть на них цукерки, квіти й не лише. У ці дні наприкінці 20 століття, зокрема і в Сумах, поширилася традиція приносити штучні […]
zobrazhennia 2025 04 18 143321050
🌈 На Сумщині спостерігали рідкісне атмосферне явище — іризацію хмар
У селі Русанівка Роменського району 15 квітня житель Антон Редькін сфотографував незвичайне атмосферне явище — іризацію хмар. Про це повідомив Сумський обласний центр з гідрометеорології. Що таке іризація Іризація, або райдужність хмар — це оптичний ефект, коли на краях водяних хмар з'являється райдужне забарвлення. Явище виникає, коли хмари знаходяться на відстані 30° і більше від […]