🪖 Від бавовняного одягу до мобільного СТО. Як організація сум’янина «Реактивна Пошта» підсилює артилерію

Сум’янин Павло Нарожний переїхав до Києва у 2003 році. Він працював айтівцем у фінансовій сфері. Щойно почалася Революція Гідності, чоловік почав волонтерити — привозив медикаменти, їжу й одяг людям. У 2014 році він почав підтримувати 27-му артилерійську бригаду в Сумах — забезпечував військових формою й засобами зв'язку.

Сьогодні Павло Нарожний — співзасновник благодійної організації «Реактивна Пошта», що доставляє мобільні СТО, ремонтує артилеристам бойову техніку та збирає кошти на їхні потреби. Розповідаємо, чому благодійна організація допомагає передусім артилеристам, навіщо одягати бахіли, залазячи в німецьку установку, та як Павло знаходить сум’ян-військових у підрозділах, адже «своїм допомагати удвічі приємніше».

«Коли розпочався Євромайдан, шукав бинти людям»

Павло Нарожний родом із Сум, але у 2003 році переїхав до Києва. Там влаштувався до Miratech — компанії, що розробляє програмне забезпечення. Коли в Києві почався Євромайдан, чоловік вперше вирішив волонтерити.

— Я не міг стояти осторонь, але й не був на Євромайдані цілодобово. Спершу запитував у знайомих, які були там двадцять чотири на сім, про їхні потреби. Тоді ж почав постачати матеріали для медпунктів, які облаштували в Інституті літератури імені Шевченка, бібліотеці Верховної Ради на Грушевського, Михайлівському монастирі й на Хрещатику. Туди я возив травматичні шини, хірургічні шовні нитки, пульсоксиметри, що вимірюють рівень кисню в крові. Постачав також їжу, засоби захисту, як-от респіратори, — пригадує Павло

Чоловік пам’ятає поранених студентів, яким надавали допомогу в медичних пунктах. Дивлячись на них, думав: «Революція гідності вплине на це покоління людей і змінить шлях країни». Коли ті події наближалися до завершення, чоловік зрозумів, що наступний етап — війна з Росією, адже РФ спробує вдертися в Україну. Так Павло відчув, що треба допомагати військовим.

Перша потреба — купити військовим бавовняний одяг

Коли росіяни вдерлися на територію України й окупували Крим, наші війська були не в найкращому стані, розповідає Павло Нарожний. Чоловік зрозумів, що незабаром розпочнеться війна, тому хотів підтримувати зв’язок із бригадами Сумщини, аби в разі чого допомогти землякам. На початку 2014 року політик і знайомий Павла Олег Медуниця попросив волонтера підтримати 27-му реактивну артилерійську бригаду. Військовим потрібні були радіостанції, а згодом — і форма.

— Коли почалися бойові дії на сході, хлопцям потрібен був одяг, бо тоді всім видавали форму «дубок». Вона славилася тим, що розлазилась прямо на військових. Крім того, в армії хоч і давали два комплекти такого одягу, ніхто в ньому не ремонтував техніку, адже було шкода. Тож хлопцям був потрібен робочий одяг. Аби виправити це, я написав пост-заклик у Facebook. Здається, одна людина задонатила й одразу закрила всю суму. Тож наступного дня я придбав 72 бавовняні комбінезони для артилеристів. Той меценат донатить нам й сьогодні, а сторінка у Facebook перетворилася на вісник артилерії, — пригадує Павло Нарожний.

Незабаром після вторгнення росіян у Крим, 27-ма бригада почала готуватися до можливого наступу на Сумщині. Оскільки до складу бригади входило кілька дивізіонів, вони розділилися на різних напрямках. У березні 2014 року через близьке розташування до кордону з Росією бригада отримала наказ вийти з Сум з усією технікою в Миргород на Полтавщині, пишуть у відкритих джерелах. Але через старе озброєння, зробити це було важко, пригадує Павло Нарожний.

«Реактивна Пошта» зароджувалася з групи у Facebook

Допомагаючи військовим, Павло познайомився з волонтером Андрієм Сіньком та IT-спеціалістом Дмитром Чукановим. Допомогу сумським артилеристам вони організували через Facebook: Павло писав про їхні потреби, а люди надсилали кошти. Поступово Павло Нарожний встановив контакти з іншими військовими підрозділами й бригадами.

— Ще у 2014 році в нас не було офісу, ми збиралися разом з хлопцями чи в приміщеннях, де працювали, чи за обідом. Я створив групу у Facebook, яка спершу називалася «Підтримка військової частини А1476». Це попередня назва 27-ї артилерійської бригади. Так ми довгий час існували, як неформальний благодійний фонд. А згодом почали допомагати іншим бригадам, не лише 27-й, — пригадує Павло.

У 2023 році Павло Нарожний разом із колегою Дмитром Чукановим офіційно зареєстрували благодійну організацію, назвавши «Реактивною Поштою». Сьогодні її головний і єдиний напрям — співпраця з артилеристами. Команда збирає кошти, щоб ремонтувати техніку й купувати оптичні прилади, зарядні станції, генератори, детектори дронів й не лише. Також вони піарять українську артилерію, говорить Павло.

Команда благодійної організації співпрацює із десятками бригад, серед яких 43-тя окрема артилерійська, 45-та, 35-та і 38-ма окремі бригади морської піхоти. «Поштарі», саме так називає себе команда, мають справу з різним озброєнням. Серед нього є і радянські, і сучасні, створені в Європі, установки.

— Німецька САУ PzH 2000 дуже вибаглива — треба слідкувати, щоб пил не потрапляв до неї. Тому, за стандартами, оператор установки щоразу миє ноги, одягає бахіли, і заходить у ту «будку», як у музей. Крім того, військові попросили нас доставити спеціальні пилососи й повітряні компресори, щоб чистити цю САУ. Ми зробили це за три дні, — ділиться Павло.

«Реактивна Пошта» співпрацює і з 406-ю окремою артилерійською бригадою морської піхоти. Павло Нарожний говорить, що більшість її командирів — родом із Сум, тож «допомагати своїм було удвічі приємніше». Поштарі у тісних стосунках і з 32-ю артилерійською бригадою, адже спершу вона була полком, сформованим на базі 27-ї сумської бригади. Хоч зараз військові дислокуються на півдні, чимало її бійців сум’яни, говорить Павло.

Привіт, це авторка тексту! Інтерв'ю з «Реактивною Поштою» ми написали завдяки підтримці Клубу Цукру. Долучайся до нашої спільноти, аби ми створювали більше таких історій

Анна Шпурік

Журналістка

Закрити 20% потреб — вже хороший показник

Нині Павло Нарожний продовжує працювати у сфері фінансів та айті. Робота організації зараз налаштована так, що чоловіку не доводиться долучатися до всіх процесів. Командою «Реактивної Пошти» також керує Дмитро Чуканов, який відповідає й за фандрейзинг. 

— На початку роботи багато людей доєднувалися, але попрацювавши трохи, звільнялися. Дехто вигорав, адже не знав, як підтримувати себе й мотивувати. Мабуть, люди не витримували, бо розуміли, що закрити потреби всіх підрозділів неможливо. Проте, якщо ти допомагаєш навіть на 20-30% — це хороший показник, — говорить Павло Нарожний.

Окрім ремонту техніки, «Реактивна Пошта» постачає військовим інструменти: зварювальні автомати, свердлильні та шліфувальні верстати. Спершу команда благодійної організації ставила їх у радянські вантажівки ЗІЛи, а у 2023 році створила власні мобільні СТО.

— Ми взяли вантажівку, поставили на неї морський контейнер, а на причеп — ще один. В обох розмістили потрібні інструменти, станки, верстати й шиномонтаж. Останній дозволяє підіймати великі й важкі колеса, ремонтувати їх. Будь-яка бригада може звернутися до нас за мобільною СТО, адже вона обслуговуватиме весь її автопарк, — пояснює Павло Нарожний. 

Співзасновник «Реактивної Пошти» говорить, що будь-яка підтримка артилеристів робить цих військових ефективнішими. Зазвичай, вони звертаються із простими запитами, як-от поремонтувати тягач, яким возять снаряди. Такий ремонт займе мало ресурсів, але тягач вже зробить дві ходки, а не одну.

Найближчим часом поштарі планують лише збільшувати обсяги допомоги військовим. Зараз на їхній сторінці можна долучитися до багатьох зборів, зокрема, на детектори дронів «цукорки» чи дерев’яні макети гаубиць, які вводитимуть в оману ворожу розвідку.

— Робота поштарів — це не спринт, а марафонський забіг. Якщо бігти надто швидко, можна вигоріти. Якщо повільно — результату не буде. Але у нас є драйвер — українська артилерія: креативна, високоточна і далекобійна, ефектна й потужна. Працювати з нею — відповідальність і честь, — говорить Павло.