🧑‍💻 Сумські вчені розслідують, як російська пропаганда проникає у світ через наукові публікації

Попри те, що на Росію наклали величезну кількість санкцій, є сфери, де країна доволі вільно себе почуває. Понад те — на весь світ відкрито пропагує анексію українських територій. Цією сферою є наука. Так, російські вчені й досі публікують свої статті у відомих міжнародних журналах, є членами редакційних рад, словом, мають голос там, де відбуваються найважливіші наукові розмови й відкриття.

Розслідувати це явище взялися сумські науковці, зокрема професор економічних наук СумДУ Олексій Пластун. Цукр розпитав, як міжнародні наукометричні бази й видавництва сприяють поширенню російських наративів, і що треба робити, аби припинити цей процес.

«Що відбувається, люди добрі?»

Професор економіки Сумського державного університету Олексій Пластун 20 років у науці. У сфері його інтересів — теми, пов’язані з фінансовими ринками, інвестиціями, спекуляціями. Останнім часом Олексій активно досліджував проблему економічних санкцій проти Росії. Працюючи з міжнародними науковими базами даних, він помітив, що РФ вільно поширює свою пропаганду через журнали й статті, які читають провідні вчені світу.

— У якийсь момент мені почали впадати у вічі публікації з позначками: «Сімферополь. Росія», «Донецьк. Росія», «Ялта. Росія». Я подумав: «А що відбувається, люди добрі?», тому почав досліджувати тему ретельніше. Ці спостереження також зацікавили мою колегу докторку економічних наук, професорку Інну Макаренко. Війна змусила її полишити Суми й переїхати до Фінляндії. Отож, ми почали збирати інформацію разом, — розповідає професор.

Спершу сумські науковці проаналізували, як Росія просуває свої наративи через наукові статті. Для дослідження обрали одну з найбільших і найавторитетніших наукометричних баз — Scopus, яку створила компанія Elsevier. Також вивчали журнали від масштабного міжнародного видавця Springer.

— Алгоритм дослідження був таким: у пошуку Scopus ми запитували місто, яке нас цікавило, наприклад, «Донецьк». База демонструвала загальну кількість публікацій, пов’язаних з цим містом. Після цього ми застосовували фільтр «Російська Федерація». Це дозволяло дізнатися, скільки таких публікацій асоціюється з Росією, — пояснює Олексій Пластун.

У такий спосіб вчені з’ясували, що у 2022-2023 роках в Scopus опублікували понад 2 300 матеріалів, в яких українські території були позначені як частини Росії. Зокрема, Севастополь так маркували 1181 раз, Сімферополь — 761, а Донецьк — 131 раз.

Зрозумівши, що проблема систематична, сумські вчені описали її у зверненні до компанії Elsevier. У відповідь компанія заявила, що «… не вносить змін у дані та залишається вірною оригінальному джерелу, а інформація та дані відображаються такими, якими вони є».

— Тобто Scopus не несе відповідальності за те, що пишуть науковці. Тому наративи про захоплення українських територій і надалі з’являтимуться на платформі, — говорить Олексій Пластун.

Відомо, що 25 березня 2022 року компанія Elsevier опублікувала заяву, в якій засудила російське вторгнення в Україну. Також у тексті йшлося, що Elsevier припиняє всі продажі продуктів і послуг у Білорусі й Росії, а в останній ще й закриває офіси. Попри це, сучасне дослідження сумських науковців вказує, що нині компанія сприяє поширенню російської пропаганди в академічному середовищі.

— Знаєте, найстрашніше не те що якийсь умовний Дугін (Олександр Дугін — російський філософ, один із творців ідеї «руського міра» — ред.) починає нести єресь у статті. Міжнародна наукова спільнота знає, що він несповна розуму й ігнорує все, що він пише.

Гірше, коли в статті є таблиця, яка, наприклад, показує відсоток захворювань на холеру у РФ у певний відрізок часу. В ній ми читаємо: «Брянська область, Білгородська область, Херсонська область, Запорізька область і Крим». У такий підступний спосіб академічному середовищу нав’язують, що ці території — російські, і що це — нормально

Так працює концепція «Вікно Овертона»: коли роками хтось просуває одну й ту ж тезу, то з «неможливого» щось стає «нереальним». Потім — «можливо, й реальним», затим — «ймовірно реальним» і, нарешті — «новою реальністю», — ділиться думками професор СумДУ.

Мінус один російський журнал у науковому полі

Олексій Пластун та Інна Макаренко також виявили, що Scopus індексує понад 600 російських журналів. А упродовж 2022-2023 років ця наукова база даних додала в індексацію 77 нових російських наукових видань. Причому 19 з них були засновані й видані університетами-підписантами звернення Ради ректорів Росії. У цьому публічному документі понад 260 ректорів відкрито підтримали Путіна, назвавши його рішення розпочати повномасштабну війну в Україні «вистражданим і найважчим у житті».

Утім, сумським науковцям вдалося припинити співпрацю Elsevier з одним російським журналом. Він називається Mendeleev Communications й належить Російській академії наук. Вчені СумДУ виявили численні випадки, коли журнал легітимізував анексію українських територій. Наприклад, в афіліаціях авторів, тобто в інформації про наукову установу, де вчені проводять дослідження, Крим вказували як територію Росії, — розповідає професор Олексій Пластун.

Докази поширення пропаганди дослідники надіслали в Elsevier. На це в компанії відповіли, що не подовжуватимуть контракт з Mendeleev Communications. Цей приклад свідчить, що боротьба має сенс, зазначає науковець.

— Однак цей процес іде максимально важко, адже ми входимо до сфери комерційних інтересів, де зникають людські відносини. Можу сказати, що як корпорації вони все роблять раціонально й правильно, навіть якщо розуміють, що це — не по-людськи, — міркує вчений.

Втім, Scopus — не єдина міжнародна наукова платформа, що дозволяє розміщувати матеріали, в яких виправдовують анексію українських територій. Зокрема, міжнародне видавництво Springer Nature теж приймає публікації, в яких українські території позначають як російські.

Компанія видає до 200 російських журналів. Причому більшість із них засновані й належать Російській академії наук, яка заявляє, що збирає гроші для учасників бойових дій СВО, публічно підтримує військову агресію проти України та розробляє технології військового призначення. Про це вчені СумДУ зазначили в аналітичній записці.

Мертві душі в редакційних радах

Окремий кейс і предмет гордості сумських науковців, як каже Олексій Пластун, — це аналіз складу редакційних рад журналів, що належать російським академічним установам. Чимало з цих видань мають англомовні версії, які успішно проходять відбір до наукометричних баз даних — Scopus та Web of Science. Деякі з цих журналів видають міжнародні видавництва Springer, Taylor & Francis та Brill. Це дає російським журналам доступ до світової наукової спільноти, створює ілюзію їхньої авторитетності. Щоб оцінити вплив, який має війна на склад редакційних рад російських журналів, науковці провели опитування.

— Ми знаходили іноземних учасників редрад таких журналів і відправляли їм листи, які починалися запитанням: «Чи й досі ви є членами редакційної ради російського журналу?». Далі — ми приводили аргументи, чому не варто співпрацювати з росіянами, й завершували фразою: «То, може, ви вийдете зі складу цієї редради?» — переповідає Олексій Пластун.

Найбільшу кількість листів науковці надіслали своїм колегам у США, Німеччину, Великобританію, Італію, Францію, Україну, Польщу, Ізраїль, Іспанію та Швейцарію. Всього їх отримали 709 вчених, а відповіли — 165. На подив сумських дослідників, більшість адресатів давали доволі розгорнуті відповіді.

— Ми очікували на короткі відповіді типу: «Так, цікава інформація. Я виходжу зі складу», або: «Ні, я залишаюся». Проте іноді ми відкривали лист — і бачили полотно на три сторінки, у якому людина підтримувала Україну й розповідала, що допомагала нашим біженцям. Таких листів була більшість. Утім, 20% відповідей іноземних вчених були токсичними, дехто навіть підтримував Росію, — ділиться Олексій Пластун.

Прикметно, що серед 709 членів редакційних рад російських журналів виявилося, що 17 людей вже не можуть брати участі в роботі, адже вісім з них померли, а ще дев’ять — вийшли на пенсію. Однак їхні прізвища досі вказані на вебсайтах і сторінках журналів, що вводить в оману світову наукову спільноту.

— Ми назвали таких неактивних членів «мертвими душами». Адже це створює фейкове враження для наукової спільноти про реальний склад редакторів журналів, — говорить Олексій Пластун.

Ця інформація дає українській стороні переговорний важіль, зазначає вчений, адже звичайне звернення до Springer чи Elsevie зі словами: «А от вони називають українські території російськими» нічого не дає. Олексій Пластун каже, що насправді з погляду видавничого бізнесу — це не таке вже й порушення.

— Втім, коли ми наводимо представникам видавництва аргументи, що редакційна рада журналу несправжня, то змушуємо їх реагувати. Ми кажемо: «Дивіться: троє іноземних науковців стверджують, що не працюють у цій раді, один — помер п’ять років тому, ще троє — вже давно на пенсії, а на сайті журналу всі вони вказані як чинні редактори! Виходить, журнал обманює наукову спільноту, вказуючи фальшивий склад редакційної ради». По суті — це ж порушення процесу видавництва, чого поважні видавці допустити не можуть, — пояснює вчений.

Головна мета дослідження редакційних рад сумськими вченими, каже Олексій Пластун — попередити науковців, що варто перевіряти, чи не вказані їхні імена у редакційних колегіях російських журналів без дозволу. Росія навмисно використовує такі махінації, щоб всередині своєї країни показати, ніби міжнародна наукова спільнота підтримує російські установи.

Наука — не поза політикою

Ученим також вдалося виявити ще одну серйозну проблему — наукові журнали, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, незаконно використовують українські міжнародні коди (ISSN). Ці коди — своєрідний маркер, який демонструє, до якої країни належить видання. Без нього журнал не зможе потрапити до міжнародних бібліотек та баз даних, а отже й не матиме визнання в академічній спільноті.

— Найгірше, що реєстрацію крадених журналів з тимчасово окупованих українських територій підтверджує український центр ISSN. А в тих журналах наші вороги відкрито пропагують «руський мір», — стверджує Олексій Пластун.

Про цю проблему професор повідомив українську Книжкову палату. У відповіді зазначили, що планують розібратися з цією ситуацією, проте коли саме це відбудеться — невідомо. Детальніше про цю проблему писало «Суспільне».

Нині науковці СумДУ посилюють співпрацю з Міністерством освіти й науки України. Писали для нього аналітичні довідки, допомагали створювати промови — одну з них представники МОН озвучили на засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

— Твердження, що російська наука поза політикою — хибне. Їхні наукові організації активно підтримують війну проти України й ведуть проти нас пропаганду. Тому, зокрема, наукові журнали, видавництва та наукометричні бази даних мають моніторити матеріали, опубліковані на їхніх сайтах. Нам би хотілося, аби тема санкцій в науці постійно була на вустах, щоб про неї говорили як на офіційному, так і на особистому рівні спілкування з іноземними партнерами, — говорить Олексій Пластун.

Зараз сумські вчені прагнуть надати проблемі широкого розголосу, тому розповідають про неї українським медіа, а також ініціюють публічну дискусію. Вона має стати поштовхом для застосування санкцій проти організацій, журналів й авторів, що займалися пропагандою та підтримкою війни. Науковці переконані, що репутаційні наслідки мають відчути й міжнародні організації, які обрали співпрацю з тими, хто підтримує війну Росії проти України.

Привіт! Це Юля, авторка тексту. Сьогодні ми розповіли про сумських науковців, які виборюють правду й справедливість для всієї країни. Такі історії важливі, бо показують, що внесок у перемогу може зробити кожен. Ваша підтримка дозволить нам робити більше класного контенту про людей, які рухають Суми вперед. Приєднуйтеся до Клубу Цукру, ставайте частиною спільноти, що змінює місто й країну вже зараз.

Юлія Опанасенко

Журналiстка