Учора президент Зеленський підтвердив, що українські війська проводять операцію в Курській області Росії. Британський журнал The Economist тим часом опублікував текст про події в Курській області. Для нього автор поговорив із українськими військовими, які брали участь у цій операції, а тепер лежать у лікарнях Сумської області. Далі Цукр переказує текст The Economist.
Як почалася операція ЗСУ в Курській області
Автор тексту пише, що українські військові, просуваючись углиб Курської області, співали молитву та клацали чотки. Для 43-річного Івана зі 103 окремої бригади тероборони бої всередині Росії були ще одним робочим днем. Гранати та міномети виглядають однаково, каже Іван.
За його словами, шестиденна операція України в Росії просувалася швидше, ніж багато хто міг подумати. Джерело в українських службах безпеки каже, що до 10 серпня деякі підрозділи просунулися на 40 кілометрів углиб РФ. Близько 76 тисяч місцевих жителів втекли, а російська влада оголосила там надзвичайний стан. Володимир Путін назвав це масштабною «провокацією». А начальник Сумської ОВА Володимир Артюх каже, що український успіх став для росіян «холодним душем».
— У лікарняній палаті тхне жертвою: землею, кров’ю та затхлим потом. У коридорі вистилають опікові пов'язки з фольги. На подвір’ї хворі, деякі з голови до п’ят замотані бинтами, як мумії, люто курять. 28-річний Ангол, десантник 33 бригади, схожий на новорічну ялинку. Його ліва рука знерухомлена у фіксаторі. З його тіла стирчать трубки, пакети та дроти. Він також був приблизно за 30 кілометрів углиб Росії, коли йому не пощастило. Він не впевнений, що у нього влучило. Він пам’ятає лише те, що впав на землю і крикнув «300», — йдеться в тексті The Economist.
Медіа розказує й про піхотинця Миколу, який був у першій групі, що перейшла кордон з Росією. Він каже, що пілоти атакували їх, щойно вони увійшли в перше російське село. У другому селі групу обстріляли гелікоптерами.
«Вперше за довгий час у нас є рух»
Джерело в Генштабі ЗСУ для The Economist розказало, що Україна направила найбільш боєздатні підрозділи в найслабшу точку на російському кордоні.
— «Солдати строкової служби зіткнулися з українськими десантниками та просто здалися в полон». Але інші аспекти операції свідчать про певний поспіх у підготовці. Усі троє солдатів, процитованих у цій статті, були виведені, не відпочиваючи, з передової на сході, яка була під тиском, — йдеться в тексті.
За словами автора, кінцева мета операції України досі залишається незрозумілою: наступ на Курськ чи окупація частини території назавжди. Але вважає, що мінімальна ціль — відвести російській війська з територій на Донбасі й на Харківщині.
— Росія перекинула війська з Харківського фронту, але поки що з життєво важливого фронту на Донбасі перекинула набагато менше. «Їхні командири не ідіоти», — каже джерело в українському Генштабі. «Вони рухають сили, але не так швидко, як хотілося б. Вони знають, що ми не можемо розширити логістику на 80 чи 100 кілометрів», — пише автор з посиланням на джерело в Генштабі.
Там застерігають не порівнювати операцію на Курщині зі швидкою деокупацією частини Харківської області наприкінці 2022 року. За його словами, російська армія зараз серйозніше ставиться до війни.
— Ця операція вже покращила один важливий нематеріальний аспект — моральний дух, — який дозволяє Україні долати несприятливі обставини вже майже три роки. Чи то в урядових кабінетах у Києві, чи то в госпіталях на передовій, де лікують поранених, нація вважає, що виявила вразливе місце в броні Володимира Путіна. Втомлені, брудні та виснажені солдати кажуть, що не шкодують про ризиковану операцію, яка вже забрала життя багатьох їхніх побратимів: вони б миттєво приєдналися до неї ще раз. «Вперше за довгий час у нас є рух», — каже Ангол, — «Я почувався тигром», — йдеться в тексті The Economist.
