У Сумах із 1 жовтня працює місце, де психологи допомагають людям лікувати травми, пов’язані з війною — це Центр психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Тут проводять групові та особисті заняття, де навчають саморегуляції та ментальному відновленню. Психологиня та координаторка центру Оксана Іванцова розповіла Цукру про основну травму, що спричиняє війна, та наслідки, які чекають на нас після закінчення бойових дій.
Пережити травми, спричинені війною
Центр психічного здоров’я відкрився у Сумах з жовтня й працює в межах проєкту «Психосоціальної підтримки людей, що постраждали внаслідок конфлікту в Україні». З 2015 року подібні центри діяли на сході України, в Донецькій та Луганській областях.
Після 24 лютого зона бойових дій розширилась і їх перемістили на територію, що контролює Україна. У Чернігові та Сумах відкрили нові заклади, щоб допомагати людям пережити травми, спричинені війною. Це «грубий» досвід, як втрата близьких людей, житла, роботи, планів на майбутнє, надії та сенсів, говорить Оксана Іванцова. Тут також підтримують людей, які жили в окупації та працювали під обстрілами, чи виїхали й влаштувалися в нову школу або на роботу.
Евакуація — це важко. Багато людей у Тростянецькій громаді пережили окупацію, але найважчим досвідом називають виїзд із дому
У складі центру працює мобільна бригада із двома-трьома фахівцями із психічного здоров’я. Вони виїжджають у будь-який район Сумщини, де людям потрібна допомога.
— У Тростянці, наприклад, сформувалася «тусовка» в бібліотеках, які продовжували працювати під час окупації. Згодом керівник такого закладу телефонував нам і просив провести захід для цієї спільноти.
Піраміда потреб
— На людину, якій потрібна підтримка, ми дивимося крізь призму піраміди. Її перший рівень — це базові потреби, як гуманітарна чи фінансова допомога або прихисток. Потім іде допомога, спрямована на згуртування громад. Так, у 2014 році ми об’єднували дітей, які втратили батьків на фронті, та проводили для них свята.
Третій рівень — це допомога із психологічним компонентом. Після травматичних подій людина втрачає відчуття контролю, здатність планувати та може бути дезорієнтованою. Під час тренінгів із психологічного відновлення ми наче повертаємо людину до життя — вчимо займатися саморегуляцією, приводити себе до ладу. Останній, четвертий етап — це спеціалізована «вузька» допомога.
У центрі проводять індивідуальні та групові заняття, але акцент роблять на останні. За словами координаторки, ефективніше говорити одразу з кількома людьми.
Розлад проявляється не одразу
У центрі постійно працюють 4 фахівці, зокрема ті, що мають справу із посттравматичним стресовим розладом. Вони, зокрема, використовують EMDR-терапію — метод із переробки травматичного досвіду, коли людина очима слідкує за рухами психолога.
Основна психологічна травма, із якою пов’язують катастрофи — це посттравматичний стресовий розлад
— Він виникає, коли людина переживає події, що загрожують її життю або життю когось із близьких. Окрім війни, мова йде про техногенні катастрофи, землетруси, зґвалтування, аварії, напади та побиття.
Психологиня каже, що такий розлад проявляється не одразу. Спершу в людини спостерігають гострий стресовий стан, із якими сумчани стикалися в лютому-березні, а жителі прикордоння зустрічаються і зараз, під час обстрілів.
— Це нормальна реакція на такі події. Щоб себе стабілізувати, ви маєте навчитися правильно дихати, піклуватися про своє тіло, здоров’я та підтримувати сімейні зв’язки. Це не зупинить війну, але допоможе пережити її з мінімальними втратами.
Чи трапиться в людини ПТСР — побачимо через 3-6 місяців після травми. До того ж його відчувають не всі, а до 30% військових і 15-20% цивільних, що пережили війну. Усе ж, людина має вроджені здатності, щоб долати подібні виклики.
Підсилити стресостійкість
— Щоб підготуватися до гострих станів заздалегідь, треба підсилювати свою стресостійкість у мирний час. Для цього варто розуміти, як стрес впливає на людину, контролювати своє дихання й отримувати фізичне навантаження. Це допоможе, коли настане критична ситуація.
Уже під час стресу люди можуть допомагати собі інтуїтивно. Наприклад, проводити білатеральну стимуляцію, постукуючи себе по плечах чи стегнах — це один із методів, який стабілізує людину.
— Після початку повномасштабної війни люди також намагалися повернути контроль хоча б над чимось, тому починали готувати, гратися з дітьми, вчити уроки, читати книжки — робити все, як у мирному житті. Це одна із рекомендацій — продовжувати рутинні справи.
Травма вражає людину, дезорієнтує її та перериває безперервний перебіг часу. А коли «заводиш» рутину, то плануєш завдання на завтра і наступні дні. Для психіки важливо відновити відчуття часу та існування людини в ньому.
