Одразу за зупинкою громадського транспорту на вулиці Роменській прочинені залізні червоні ворота. Раніше вони вели до чийогось подвір’я, зараз за ними те, що залишилося після ворожого обстрілу. 7 березня у цьому місці російський літак скинув на житлові будинки три авіабомби. Сьогодні інженерна техніка та загін з близько 50 рятувальників Державної служби з надзвичайних ситуацій у Сумській області ліквідують тут наслідки руйнувань.
Ніби в горло вставили газову трубу
Прямо навпроти воріт — зруйнована будівля. Якась залізна конструкція видає гидкий скрипучий звук, ніби з фільму жахів. Зліва — навантажувач згрібає рештки чийогось помешкання. Надокучлива ворона намагається вихопити щось з його ковша. Навпроти — береза, на гілках якої дитячою люлькою зачепилась і гойдається чорна тряпчина. Прямо під березою — фундамент, по якому де-не-де розкидане взуття, картки для настільної гри та сторінки з дитячої книжки. Тут у двоповерховому будинку жила велика родина. Але після 7 березня не вижив ніхто. «Жили дружно, всі один одного знали. Ми будували новий будинок, до якого планували заїхати вже цього літа», — розповідає Віта, сусідка загиблої родини.
Саме новобудова врятувала їх життя, вважає Андрій — чоловік Віти, — адже вона взяла на себе удар і закрила старий будинок, у якому вони тоді спали. Віта зізнається, що ту ніч пам’ятає уривками. Згадує як з чоловіком вибігли на вулицю і не могли зорієнтуватися — було дуже темно. Коли ж очі призвичаїлися, вони побачили, що сусідового будинку більше немає. Відразу після трагедії друзі забрали Віту до себе. Андрій залишився вдома до ранку.
«Я два дні взагалі не могла ні дихати нормально, ні розмовляти. Було таке враження, що в горло вставили газову трубу або чимось нас отруїли», — пригадує вона
Зараз подружжя винаймає квартиру. Що робити з недобудовою — поки не знають. Звернулися до всіх необхідних служб, зафіксували стан будівлі та нанесену шкоду, а також подали заяву в поліцію про пошкоджений автомобіль.
«Тут був і буде мій будинок!»
На руїнах біля свого будинку сидить Олег. «Підказуєте хлопцям що робити?», — посміхаюся до нього. Чоловік посміхається у відповідь і говорить, що хлопці — молодці й самі прекрасно знають, що робити. Олег з дружиною тепер також живе на орендованій квартирі. Сьогодні ж, зізнається, прийшов просто посидіти на своєму подвір’ї, бо не звик жити в багатоповерхівці. Попри те, що його родина втратила все, чоловік налаштований оптимістично.
«Тут був і буде мій будинок! Хай тільки закінчиться війна», — говорить він. Коли все сталось, Олег, як і його сусіди, спав. Сирени не чув, та і впевнений, не було її. «На тому дивані спав, на другому поверсі, — показує він на край дивана, який звисає над рятувальником, що розбирає залишки стіни його будинку. — Там мене і привалило. Але я звільнився самотужки, а от дружину вивільняли надзвичайники». За мить Олега кличе сусід. Ще за мить чоловік вже допомагає розбирати руйнування.
Вмикали патріотичні пісні та розбирали завали
Сьогодні на місці трагедії працює зведений загін Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС України з міста Ромни. Хлопці жартують, що головне правило їх відряджень — ніколи не знаєш як довго будеш у відрядженні. Говорять, що роботи тут дуже багато. І попри те, що з наслідками військових дій вони працюють з 2014 року, на виїздах до Луганської та Донецької областей, на руйнування від авіаудару вони приїхали вперше.
Побачене — шокує, але рятувальники намагаються не «включатися» емоційно, доки не зроблять усю роботу
«Емоційна складова включається вже коли повертаєшся з виклику. Тоді тебе може і трусити, і закриватися в собі, і навіть іноді поплакати. Поки ти на виклику, емоції виключаються — ти виконуєш свою роботу, і чим швидше, тим краще», — говорить керівник пресслужби ДСНС у Сумській області Олег Стрілка.
У ніч авіаудару тут було дуже страшно, пригадує він. Від вибуху зруйнувалася газова труба, з якої виходив газ. Неподалік було кілька відкритих осередків горіння. Плюс до всього рятувальники розуміли, що під завалами є люди. Загалом робота ДСНС і в мирний час пов’язана з ризиком, але у воєнний час цей ризик у рази зростає.
«Над головою літають артилерійські снаряди, ведуться вуличні бої, а наші хлопці все одно несуть службу», — говорить Олег Стрілка
В окупованому Тростянці не було жодного зв'язку з цивілізацією: ні світла, ні інтернету, ні газопостачання, але колектив ДСНС продовжував працювати. Коли їхали на виклики, на російських блокпостах рятувальники вмикали світло в салоні та їхали з піднятими руками. А коли не було води, зливали її з систем опалення, щоб заправити пожежні автомобілі.
В Охтирці, коли в одній частині міста велися танкові бої, то в іншій рятувальники розбирали завали з надією врятувати якомога більше людей. «І велика вдячність місцевим мешканцям, які мобілізувались і приходили їм на допомогу: хто голіруч, хто з лопатами, а хто примудрявся підтягнути навіть вантажні крани», — говорить Олег Стрілка.
У Сумах, коли стався один з перших авіаударів, рятувальникам довелося їхати у той район, де саме відбувалися бої, тож аби хоч якось себе підбадьорити, вони вмикали на телефоні патріотичні пісні й розбирали завали.
Загалом кількість викликів ДСНС з першого дня повномасштабного вторгнення зросла в рази: виїзди на пожежі, що виникали через обстріли, ліквідація перших наслідків авіаударів, допомога з організацією «зелених коридорів», розвантаження та доправлення гуманітарної допомоги.
Коли були перебої з водопостачанням, працівники ДСНС забезпечували підвіз до медичних закладів, які забезпечують роботу апаратів гемодіалізу для людей з нирковою недостатністю. Після авіаудару в районі проспекту Курського допомагали затягувати плівкою вибиті ударною хвилею вікна. В Охтирці — викачують дощову воду із ям, що утворилися внаслідок вибухів, оскільки вона заважає комунальникам лагодити комунікації. Попри все це ніхто не скасовував побутові виклики, які траплялися до 24 лютого і трапляються зараз.
В оселях були гранати, а в погребах — склади боєприпасів
Як і до повномасштабного вторгнення, фахівці ДСНС також виїздять на знешкодження вибухонебезпечних предметів. «Ми постійно мали справу з боєприпасами. Раніше, коли це були радянські боєприпаси, просили людей, що їх виявили, спершу огородити підозрілий предмет, а потім повідомляли нам. Але боєприпаси, з якими ми маємо справу зараз, дуже підступні, тому просимо до них не наближатися. Є такі, що можуть здетонувати просто від руху людини, є ті, що відскакують від землі й розкидають осколки в радіусі 25 метрів. З деякими сучасними боєприпасами необхідна філігранна робота, а деякі взагалі неможливо вивезти, тому їх знищують прямо на тому місці, де знайшли», — розповідають надзвичайники.
Станом на 21 квітня ДСНС отримала понад 700 заявок на вилучення та знешкодження підозрілих предметів від мешканців з усієї області. Часто люди повертаються додому в звільнені міста і помічають вдома предмети, що їм не належать, тому залишають заявку, щоб ДСНС перевірила їх помешкання.
І дійсно траплялися випадки, коли в оселях знаходили гранати, розтяжки, а в погребах — цілі склади боєприпасів. Найбільше ж вибухонебезпечних предметів в області поки що було знайдено на залізничному вокзалі Тростянця.
«Також у нас працює два кінологічних розрахунки. Один перебуває в Сумах, і працює по Сумському району, інший — у Тростянці, і працює по Охтирському району. Саме вони перевіряють автомобілі та помешкання людей», — пояснюють у ДСНС.
Війна триває, а багато людей вже розслабилося
Рятувальники попереджають, що зараз у будь-якому куточку області потрібно бути дуже обережними, а особливо там, де велися бойові дії, де територія була під окупацією, курсувала ворожа техніка або знаходилися блокпости. Але жителі області при цьому дуже необачні.
«Нещодавно ми їздили до Нижньої Сироватки. Там стоїть розбита ворожа техніка, а біля неї граються діти. І це при тому, що коли відновилося онлайн-навчання, ми проводили для школярів уроки і розповідали про правила безпеки», — говорить речник ДСНС у Сумській області.
Ще більше рятувальників обурює те, що люди не можуть засвоїти правила, які їм повторюють щорічно. «Останнім часом на Сумщині майже постійно йдуть дощі, і був всього один день, коли припікало сонце. За цей єдиний день у кожному районі області люди палили траву! Ми ж, звісно, виїжджаємо її тушити. Але питання: а якби в тій траві також були вибухонебезпечні предмети?», — дивується Олег Стрілка.
Війна триває, повітряні тривоги — по кілька разів на день, але в рятувальників складається враження, що люди вже сильно розслабилися: навіть елементарного режиму світломаскування багато хто вже не дотримується.
«Про виїзди наших загонів на допомогу в інші області поки не йдеться. Зараз і на Сумщині роботи вистачає. Навпаки, мова йде про підсилення наших гарнізонів, аби ми швидше впоралися зі своєю роботою та відновили нормальне життя регіону», — підсумовують у ДСНС.
Допомагати рятувальникам будуть і звичайні жителі області. На сьогодні зібрана велика база волонтерів, які готові разом з ДСНС відновлювати інфраструктуру населених пунктів. Найближчими днями з ними проведуть навчання і вони візьмуться до роботи.
Після розмови з рятувальниками роблю ще кілька кадрів того, як вони працюють. Хлопці посміхаються і питають чи дамо ми посилання на їхні сторінки в інстаграмі. І хоч ми їм нічого не обіцяли, на офіційну сторінку Головного управління ДСНС у Сумській області лінк все ж залишимо: підписатися можна тут.
