Одні асоціюють Новий рік з олів'є та мандаринами, інші — з шампанським та дружніми веселощами. Хтось обожнює гуляти так, щоб на ранок важко було згадати останні години вечірки, а хтось надає перевагу фільмам та книгам у компанії найріднішої людини та святкових вогників. Цукр поговорив з людьми, які не п'ють алкоголь, та запитав, чи принципово їм зустрічати Новий рік у компанії людей, які не вживають, як виглядає їх свято та чому інколи хочеться поїхати з міста вночі першого січня.
Євген Потапов
Працівник заводу
Я ніколи не пив. Це повелося з дитинства: спочатку тато-військовий забороняв, а потім виріс і сам усвідомив, що не дуже хочеться бути в стані, коли перестаєш контролювати реальність, щось забуваєш і ще день відходиш від вечірки. Але п'ють чи не п'ють друзі — мені абсолютно байдуже. Часто бував на тусовках у барах, бурхливих вечірках, і ніколи не відчував дискомфорту.
Головне — зловити момент, коли люди ще люди, та вчасно піти
На святах, коли всі п'ють алкоголь – я п'ю кока-колу. У нас з нею міцна дружба.
Мені не потрібен алкоголь, щоб поринути у свято. Це як у дитинстві: коли були маленькими, нам потрібна була пляшка вина, щоб на повну насолоджуватися, скажімо, Новим роком?
Довгий час у мене була кумедна традиція: зустрічав Новий рік у родинному колі, а потім йшов, сідав у поїзд і кудись їхав — до Польщі, Австрії чи ще куди. І поки всі десь бігають, тусуються, я йду на поїзд. Незвичайні відчуття — коли зустрічаєш провідника у костюмі Діда Мороза, їдеш у напівпорожньому вагоні, першого січня опиняєшся на вокзалах та аеропортах, де крім тебе та співробітників, здається, більше нікого немає.
Дарина Солдатенко
Модель
Вже років з десять я не п'ю алкоголь. Коли була підлітком — хотілося спробувати, дізнатися, що воно таке – це доросле життя. Але згодом зрозуміла, що мені несмачно, невесело і взагалі — «Навіщо його п'ють?». Припинила. Та коли вступила до університету, стала зустрічати тих, хто ставив собі за мету «Напоїти Дарину!». Намагалися щось підмішати, умовити. Але як можна змусити мене робити те, чого не хочу? У моєму оточенні люди зазвичай якщо і випивають, то не більше кількох келихів вина чи пива — для насолоди, а не для того, щоб напитися та забути.
За новорічним столом я ніколи не почуваюся чужою чи неправильною. Усі мої близькі знають: якщо я буду на святі — треба купити сік, чай чи щось безалкогольне
Мені цілком окей, коли інші випивають – це ж не тільки моє свято, а і їхнє теж! Кожен має право відпочивати так, як йому заманеться. Та і я нічим, крім вмісту в склянці, не відрізняюся: так само їм олів'є з мандаринами та веселюся. І якщо люди в компанії по-справжньому мої — не відчуваю жодного дискомфорту.
Євгеній Купрієнко
Власник інтернет-магазину
Пити я не кидав, бо ніколи й не починав. Смак алкоголю мені знайомий, звичайно, завдяки класичним історіям про «переплутані келихи» та «лікування застуди горілкою». Але з власної волі я ніколи не пив. Кілька разів зустрічав Новий рік у компаніях, де всі вживали й було ну дуже багато алкоголю. Але мій максимум — газована водичка. Навіть замінники типу безалкогольного вина чи рому — не моя історія. Це якось з дитинства повелося: в родині за чоловічою лінією у багатьох складні стосунки з алкоголем, це відклалося на підкірці і я подумав, що мені, напевно, краще й не починати.
З друзями пройшов усі стадії від «Ти що, нас не поважаєш?» та «Скоро почнеш!» до повного прийняття та доброї традиції купувати на всіх алкоголь, а на мене — сік
При цьому я ніколи не намагався перетягти когось на свій бік. Мені досить комфортно з людьми, які випивають. Вже довгий час я займаюся з психотерапевтом і розумію, що не буває ситуацій, коли людина дуже багато п'є, бо просто подобається смак алкоголю. Швидше за все вона намагається щось запити й компенсувати проблеми. Я теж дуже багато компенсую у житті, але, на щастя, не алкоголем.
Для мене розслаблення — це насамперед компанія
Щоб кайфонути й зловити святковий настрій, достатньо своїх людей поряд. Коли йде весела бесіда, коли ми вигадуємо якісь ігри, влаштовуємо квести, вікторини, дивимося класні фільми. Можемо піти кудись святкувати Новий рік з друзями, можемо вдома залишитися — нам у будь-якому разі буде класно разом — зганяємо на ялинку, пограємо в настілки, танцюватимемо, веселитимемось. І нехай усі будуть п'яні — все одно кльово. Я ж зустрічаю Новий рік з близькими друзями, і заздалегідь знаю, що з ними може статися навіть у найгіршому випадку. Та й, правду кажучи, коли знаходишся у компанії, де всі п'ють і розслабляються, ти й сам ловиш цю хвилю легкого сп’яніння на психологічному рівні.
Анна Рубцова
Працівниця зоомагазину
Я не вживаю вже близько дванадцяти років. Це не історія про «ЗОЖ» чи медичні протипоказання. Все пішло від батьків. Коли мені було п’ятнадцять, тато запросив нас з братом до столу, налив кожному по чарці горілки й запропонував спробувати. Я тоді зробила це вперше і востаннє. А тато наголосив, що якщо захочемо щось випити — то краще робити це, сидячи вдома. Так із цигарками було. Спробували разом з татом, й відтоді ані алкоголь, ані куріння більше в моєму житті не з'являлись. Друзі часто разом із вином для себе приносять ще й апельсиновий сік для мене. І ми разом, з однакових келихів для вина, п'ємо кожен свій напій
Так, до речі, і Новий рік планую зустрічати: у родинному колі, з соком у келиху, олів’є в тарілці та святковою атмосферою в повітрі
Я ніколи не відчуваю себе якоюсь не такою за святковим столом. І нормально ставлюсь до того, що мої друзі можуть випити. Це не робить їх хорошими чи поганими. Вони все одно залишаються моїми друзями. Незнайомі люди часом дивуються, що я не п’ю. І мені, насправді, кілька разів доводилось відповідати на питання, чи не вагітна я та чи не хвора. Та найдивнішу реакцію довелось спостерігати від колег, коли працювала у Польщі. Вони щодня після роботи запрошували мене на пиво.
Я чемно відмовлялась, а потім якось сказала: «Вибачте, я не п'ю пиво». Мені запропонували вино. Потім горілку, коньяк, і так далі за списком
А коли відповіла, що взагалі нічого не вживаю, збіглась уся робоча бригада, робота зупинилась, почався перелік свят і одні й ті самі питання: «А на Новий Рік, а на День народження?» Дуже я тоді всіх здивувала. Виявилось, що вони вперше зустріли людину, яка зовсім не вживає алкоголь.
Сергій Овчаров та Ліза Кульченко
Вуличні музиканти
«Раніше я випивав, звісно — говорить Сергій. — Поки молодий, всесильний — здається, скільки не пий – організм все стерпить. І в мене досі є друзі, які не можуть не пити на гуляннях. Вони класні хлопці, питань немає. Але коли знаходжуся з ними в компанії — завжди помічаю, як різко вони змінюються та перестають себе контролювати.
Складно, якщо чесно, знаходитись на святах у компаніях, де багато п'ють
Якоїсь миті починає здаватися, що я перебуваю з людьми на різних планетах. Часом зав'язуються суперечки, конфлікти. Некомфортно, одним словом».
«Для нас свято — це не про алкоголь — додає Ліза. — Ми любимо знаходити зовсім інші веселощі, кайфуючи при цьому від усвідомлення, що ситуація повністю під контролем. Минулий Новий рік ми зустрічали вдвох: подивилися «Зошит смерті», сходили на ялинку, відпочили. А цього року плануємо з друзями святкувати — вони теж не п'ють і це, зізнатися, здорово полегшує сприйняття свята. Ми пограємо в настілки, наготуємо смачної їжі, в якій з роками починаємо бачити більше сенсу, насолодимося атмосферою. Думаю, буде не менш весело, ніж було б із пляшкою у руках!».
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
