«Його рука стала повільно повзти від моїх колін до стегон», «Я раптом відчула, як хтось треться біля мене ззаду», «Від нього пахло алкоголем, я і досі це пам’ятаю». Кожна четверта жінка зазнавала сексуальних домагань у публічних місцях, з більшістю із них це ставалося у дитячому й підлітковому віці. Ми попросили підписниць Цукру поділитися своїми історіями, короткими спогадами й емоціями, які вони пережили під час домагань та насильства. А також розповіли, що робити, до кого звертатися та як захищатися, якщо ви потрапили у подібну ситуацію.
Досі пам'ятаю колір своїх колгот
Історія Ані
Мені років 14, їду в тролейбусі до школи. Це весна, на мені — спідниця й кофтинка. Помічаю, що поруч сідає старший чоловік і починає робити вигляд, що струшує щось з моїх колгот. В якийсь момент він починає проводити рукою по нозі, просуваючись далі. Я спочатку нічого не зрозуміла, просто злякалася й мовчки вибігла на найближчій зупинці. Це огидне відчуття. Я й досі пам'ятаю, як ми сиділи та яким був колір моїх колгот.
Що робити, якщо до тебе чіпляються у транспорті
Міжнародний рух Stand Up!, що започаткувала організація Hollaback!, з 2005 року займається захистом прав людей, які зазнали переслідувань, домагань та насильства, розмістив на своєму сайті комплекс порад. Частина з них стосується протидії домаганням у громадському транспорті. Перш за все психологи руху радять не терпіти й не ігнорувати проблему, роблячи вигляд, що нічого не відбувається.
- Зверніться до кривдника фразами на кшталт «Відійдіть, мені неприємно», «Не торкайтеся мене», «Приберіть руки!». Важливо: це має звучати не як прохання, а як наказ.
- Дайте іншим пасажирам знати про проблему. Голосно попросіть про допомогу та попросіть викликати поліцію. Це щонайменше відлякає того, хто до вас чіпляється.
- Проте, зазначають психологи, краще втриматися від різких слів у бік кривдника у випадку, коли ви усвідомлюєте, що він занадто агресивний і це може спровокувати ще більші проблеми. В такому разі просто попросіть про допомогу чи спробуйте покинути транспорт.
- Зверніться до водія, провідника чи кондуктора — людини, яка має певну владу в умовах громадського транспорту. Розкажіть про проблему та попросіть висадити кривдника на наступній зупинці.
- Якщо вас проігнорували — дійте самостійно: негайно викликайте поліцію, за можливості фотографуйте чи знімайте обличчя кривдника на відео.
- У будь-якому разі — вдалося вам зафіксувати вигляд людини, яка чіплялася, чи не вдалося — намагайтеся покинути транспорт якомога швидше. Дочекайтеся поліції, напишіть заяву, опишіть все, що сталося, та додайте до неї фото, якщо їх вдалося зробити.
Годин п'ять приймала ванну
Історія Насті
Це сталося у листопаді 2017-го. Мені було 17. Я приїхала до друга святкувати день народження. Коли вечірка скінчилася і я вже йшла додому, раптом загадала: «Контейнери!». Мама дала мені контейнери для їжі, і якщо б я їх не повернула — стався б величезний скандал. Вирішила повернутися, бо друг не брав слухавки, а дорога назад, за моїми підрахунками, мала б зайняти не більше 15 хвилин. Була третя ранку, я йшла безлюдною вулицею і раптом побачила чоловіка років 40, що тримав велосипед і палив. Вирішили скористатися можливістю і попросити у нього цигарку.
«Без проблем» — сказав він і, не знайшовши цигарки в кишені, пішов до сумки, що лежала біля під’їзду. Поки шукав і допалював, ми перекинулись кількома словами, аж раптом він випулив: «Слухай, а ти гарненька» і спробував мене поцілувати. Я його відштовхнула і спробувала бігти, намагаючись намацати у кишені телефон. За кілька метрів зупинилася, зрозумівши, що телефону у кишені немає. Обернулася і побачила, що телефон — у його руках.
«Ні!» — у розпачі я не знала, що робити. Моя сім’я ніколи не заробляла багато, і подарований нею телефон здавався тоді найціннішою річчю у світі
Я почала голосно кричати й просити повернути мені телефон. Я вже майже плакала й упустила момент, коли чоловік опинився поряд. Я, зізнатися, все життя була впевнена, що можу дати відсіч, аж поки він не вдарив мене кулаком по обличчю так, що я впала. Після того, як вдарив вдруге — він заліз і сів зверху на мене. Я спробувала спокійно з ним поговорити, дізнатися, навіщо йому це треба, сказала, що мені тільки виповнилося 17, що ми можемо поговорити, але він почав мене душити. Спочатку спробувала закричати — та удушення швидко збиває крик на мінімум і ти просто шипиш, відчуваючи, як закінчується повітря.
Він почав стягувати з мене штани, а коли я спробувала його відштовхнути — ще кілька разів вдарив по обличчю і я смиренно прийняла факт зґвалтування
Я намагалася крикнути, але його рука не відпускала моє горло і ніхто нічого не почув. Сльози на обличчі досить швидко сохли. Мені не було боляче. Мені було гидко, прикро за себе і свою малодушність — «Подумати тільки, через якусь залізку, через слабкість і невміння дати відсіч!». Я просто лежала і благала його кінчити не в мене. Він промимрив щось типу «Я не кретин», і швидко закінчив. Найабсурдніше — він наполіг, що пройде зі мною кілька метрів, сказав «Не тримай на мене зла і пробач, якщо можеш», кинув пачку цигарок з телефоном, і зник у тумані. Я плакала в під'їзді ще години три, розповіла все своєму хлопцеві, який наступного дня поїхав його шукати, але безуспішно.
Я не стала йти в поліцію чи знімати побої, викинула весь одяг і годин п’ять приймала ванну. Не пішла писати заяву лише через власне відчуття ущербності та слабкості, через те, що думала, що це моя провина — не змогла ні відсіч дати, ні втекти, хоча шанс же був…
Як притягнути кривдника до відповідальності
Сексуальні домагання поділяють загалом на три типи:
- вербальні — коментарі з сексуальним підтекстом, грубі жарти;
- невербальні — демонстрація статевих органів, свист, образливі звуки;
- фізичні — дотики, небажані обійми, поцілунки, примус до сексу.
Притягнути до відповідальності людину, яка проявляє лише вербальні чи невербальні домагання, неможливо. Існує Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», проте він не передбачає адміністративної чи кримінальної відповідальності за сексуальні домагання.
Якщо ж мова йде про фізичні сексуальні домагання, то кривдника можливо притягнути до відповідальності за статтею 154 Кримінального кодексу України: примушування до сексу карається штрафом від п'ятдесяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів або арештом на строк до шести місяців.
У разі, коли домагання переходять у згвалтування, кривдника каратимуть за статтею 153 Кримінального кодексу України: «Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом». Власне, згідно з цією статтею, сексуальним насильством вважається не лише безпосереднє проникнення у тіло жінки, а й «вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру без добровільної згоди потерпілої особи».
За сексуальне насильство кривднику загрожує від трьох до п’ятнадцяти років позбавлення волі. За примус до сексу — штраф, арешт до 6 місяців або колонія до трьох років. Ступінь тяжкості покарання залежить від віку постраждалої людини.
Юристка й кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко наголошує на важливості збору доказів злочину. «Найпростіша і водночас безглузда порада — зніміть все на відео або запишіть на диктофон. Якщо на одязі залишилися сліди злочинця — кров, слина, сперма, речі потрібно зберегти, оскільки згодом слідчий передасть їх на експертизу. Те саме зі слідами на тілі — побої потрібно зняти у лікаря і отримати довідку. Будь-які дрібні садна і синці — сфотографувати» — говорить вона.
Це почалося ще у восьмому класі
Історія Юлі
Мені було близько тринадцяти, я саме перешла до восьмого класу. Часи пубертатного періоду: гормони, фізіологічне дорослішання, емоційність. Моє тіло почало змінюватись, і хлопці стали це помічати. Спочатку — поодинокі коментарі, брудні слова, потім прямі докори, обзивання, приниження. Я терпіла, не хотіла вступати у суперечки. Та згодом все стало серйозніше: до мене підходили на перерві одразу кілька хлопців, притискали до стіни, душили, їх руки гуляли всюди, де хотіли, я намагалася вирватися, плакала… Один раз, другий, це продовжувалось близько року. Люди проходили повз — діти, старшокласники, вчителі — усім було байдуже.
Я жалілася дорослим, вони казали лише: «Ну потерпи, це ж хлопчики, у них перехідний вік, скоро минеться!»
Скоро минеться, бляха. Це «скоро минеться» щоразу змушувало мене плакати, аж поки не довело до справжньої спроби самогубства. Ніби у дурному кіно: маленька дівчинка опинилася один на один з лезом та думками «Зараз полегшає: один рух — і не доведеться більше ні терпіти, ні шукати допомоги». Мене врятував тільки дитячий спогад, де мама схилилася над хворою мною і сказала щось типу «Не знаю, що я з собою зроблю, якщо з тобою щось станеться». Я дуже довго жила з цим тягарем. Лише у двадцять почала пропрацьовувати проблему, озвучувати самій собі болючі питання й вирішувати їх. Сексуальні домагання у школі — це серйозніше, ніж може здатися на перший погляд. Це зруйнувало шість років мого життя.
Що робити, якщо ви стали свідком сексуальних домагань
Психологиня Наталія Пашко радить не ігнорувати те, що відбувається, й користуватися «Методологією п’яти Д»:
1. Діяти на відволікання. Спробуйте запитати дорогу до зупинки у кривдника, попросіть допомогти з чимось чи сказати, що в нього порвано штани. Можете звернутися до людини, до якої чіпляються й удати, що ви знайомі, почавши розмову.
2. Допомогти втручанням. Якщо відчуваєте, що це не завдасть шкоди, прямо попросіть припинити домагання. Скажіть, що зараз викличете поліцію й покличите головних у структурі, в якій знаходитесь (якщо це можливо).
3. Долучити інших. Попросіть про допомогу сильного чоловіка, який проходить повз, чи голосно почніть кричати, якщо нікого не помічаєте поруч.
4. Документувати. Знімайте на відео, фотографуйте чи записуйте на диктофон усе, що відбувається. Спробуйте зафіксувати час і точне місце, де відбуваються домагання.
5. Допомагати. Якщо ви підійшли до людини лише після того, як вона зазнала домагань чи насильства, спробуйте її підтримати й заспокоїти. Запропонуйте провести додому й разом звернутися до поліції.
Їм було весело, вони відчували себе героями
Історія Альони
Мені було років 20. Літо, сесія, я в легкому сарафані заходжу до напівпорожньої маршрутки. У середині — чотири чоловіки. Передала за проїзд, але просунутися салоном не змогла, завадили ноги чоловіків. Попросила дати мені дорогу, один прибрав свої коліна і на мить я опинилася в оточенні п'яних дорослих чоловіків, яким було весело і які не збиралися мене пропускати. Раптом відчула, що мені підіймають сарафан. Вони почали сміятися, явно почуваючи себе героями. Мені стало соромно. Я спробувала опустити сарафан та пройти далі.
Сіла в кінці маршрутки і, згоряючи від сорому, продовжувала докоряти собі за те, що навіть в обличчя не вліпила жодному з них
Минуло чотири роки. Я жила на Тополянській та вирішила поїхати до друзів, попити кави у центрі. Розуміла, що до зупинки йти хвилин 10, район не людний, я довго нікуди не хотіла виходити, але все ж таки зважилася. Йшла у темряві і, щоб було спокійніше, зателефонувала другу, попросила поговорити зі мною, поки не сяду в маршрутку. Раптом побачила вдалині силует. Не зрозуміла одразу — на зустріч він йде чи в моєму напрямку. Тримала його в полі зору, поки дорога не розділилася на дві частини. Подумала, що людина пішла у своїх справах, і мені нічого не загрожує. Але страх не минався і я сказала другові: «Зараз говоритиму щось не зовсім тобі зрозуміле, підіграй.
— То ти де? Ти вже бачиш поворот проворуч? Ага, ну тоді ми побачимося вже за хвилину. А ти один чи з Дімою? Ага, ну чудово, я вже на гірку підіймаюсь, зараз ти мене побачиш».
У цей час проходжу ту саму розвилку, на якій загубила силует, повертаю голову направо, і бачу, що прямо біля дороги — за поворотом, так, щоб його не було видно — лежить чоловік
До цього він йшов рівно, в нормальному темпі, не хитався, точно не був п'яний. На голові у нього була кепка, та коли заломилося світло ліхтаря, я побачила блиск у його очах і зрозуміла, що вони розплющені. Я продовжила говорити з другом: «Ну, я підходжу до тебе», пішла швидше. Хвилин за п'ять після цього сиділа в маршрутці і замовляла собі перцевий балончик.
Де шукати допомоги
За безплатною психологічною та юридичною допомогою ви завжди можете звернутися до громадської організації «Ла Страда – Україна», що допомагає всім, хто зазнав гендерно зумовленого насильства, домагань у транспорті, на вулиці, у громадських місцях чи на роботі:
- 0 800 500 335 — з мобільного чи стаціонарного;
- 116 123 — з мобільного.
Виключно за юридичною консультацією можна звернутися до Центру безоплатної правової допомоги — тел.: 0 800 213 103.
