Ви часто ходите на концерти або в театр? Чи любите, коли до міста приїжджають раніше невідомі артисти? Олексій Жолудь та Олександр Донцов десять років тому організували свій перший концерт, а згодом побудували на цьому власний бізнес. Хлопці вірять у справу свого життя і привозять до міста театральні вистави та музичні гурти. Про поразки, перемоги і культуру нашого міста – читайте в інтерв'ю Цукру.
Першим концертом став виступ Сергія Бабкіна
Ми познайомилися з Олексієм в університеті та почали спілкуватися у 2010 році. Довгий час він слухав Сергія Бабкіна та одного дня запропонував поїхати на його концерт. Ми сіли на потяг та вирушили на квартирник: враження були чудовими, бо сам формат концерту був незвичним. Коли поверталися додому, в Олексія з'явилася думка привезти Сергія Бабкіна до Сум. Наступного дня ми зустрілися та почали міркувати, як можна реалізувати задум — це була зовсім не комерційна, а більш творча ідея. Тоді ще ніхто не знав, що все це може перерости в бізнес. Спочатку ми написали директорці Сніжані: вона нам відповіла, але ми були шоковані, адже сума гонорару співака складала 3000 доларів. Все ж ми змогли сторгуватися та прийняли їхні умови. Перший концерт Сергія Бабкіна організували у Палаці культури ім. Фрунзе. Він був успішним, прийшло близько 400 людей і ми змогли заробити грошей та поїхати відпочивати в Карпати. На цій післяконцертній ейфорії почали думати як організувати інші заходи та кого ще можна запросити до Сум.
Пам'ятаємо на концерті Бабкіна нашу першу стресову ситуацію. Перед початком виступу ми сиділи всі в гримерці і раптом вимкнулося світло. Це вже зараз ми розуміємо, що такі речі нормальні й так було задумано. Але в ті моменти ми були шоковані та нічого не розуміли. У той час артисти, ніби нічого не сталося, продовжували підготовку до виступу. Виявилося, що це був такий собі перфоманс! Тепер же, коли у нас трапляються певні форс-мажори, ми відсторонюємося від емоцій та включаємо холодний розум, щоб вирішити проблеми. Інколи треба просто змиритися, якщо ти ніяк не можеш повпливати на ситуацію.
Досі пам'ятаємо, який на смак скотч
Перші роки ми все робили самостійно, починаючи від роздачі листівок, закінчуючи продажем квитків. Після пар ми йшли клеїти афіші: їх було близько сотні і ми мали при собі скотч та клей. Добре, якщо надворі було тепло, але в основному все це відбувалося у холодну пору року. Починали з Хіміку та доходили до Курської. Ми були вдвох, один тримав афішу, але коли інший починав намазувати її, клей від холоду замерзав і сповзав. Тоді вже брали до рук скотч, досі пам'ятаємо який він на смак. На рекламну кампанію першого концерту витратили небагато грошей, бо листівки роздавали самі, а квитки продавали без кас. Схема була наступною: ми зустрічалися з людьми, віддавали квитки, показували на аркуші паперу розташування залу та закреслювали хрестиком те місце, де людина сидітиме. Ми раді, що починали свій бізнес із найпершої сходинки. Дехто швидше розвиває свою справу, а дехто, як і ми — повільніше та довше.
Важливо робити те, у що віриш всім серцем
З 2011 по 2012 рік, коли ми були студентами, вирішили поїхати до Америки за програмою обміну. Заробили там коштів і домовилися їх вкладати в організацію концертів. У бізнесі дуже важливо робити те, у що віриш всім серцем, бо по-іншому нічого не реалізується. Далі все виходило само собою. Після повернення ми почали організовувати наступний концерт і запросили гурт «Бумбокс». Вони хотіли солідний гонорар у розмірі 8000 доларів, але ми наважилися, адже щиро повірили в наш проєкт. Через певний час ми точно вирішили, що будемо створювати свій бізнес.
Багато людей нас підтримувало, хтось вірив, хтось ні, деякі допомагали, особливо на початковому етапі. Наприклад, директори концертних майданчиків йшли на поступки, траплялися хороші та адекватні люди, з якими можна було спілкуватися та домовлятися.
У 2015-му ми добре спілкувалися та товаришували з генеральним директором «Квартал-Концерт» і він нам запропонував франшизу. Близько року ми працювали в ній, але мали проблеми з комунікацією, було багато роботи і щось пішло не так. Ми зрозуміли для себе, що слід припиняти роботу по франшизі. Зараз, якщо враховувати що концерти ми робимо не лише в Сумах та маємо достатню кількість партнерів, ми в середньому проводимо три заходи на тиждень. Наш головний офіс знаходиться в місті Суми і весь наш штат з семи працівників працює теж тут.
Найбільш масштабні заходи нам вдалося проводити в Легкоатлетичному манежі на Прокоф'єва. Приходило понад три тисячі людей, а деколи й понад чотири тисячі. Це великий простір і артисти, які приїжджали, показували дійсно хороший рівень!
Приємно, коли є можливість допомагати людям
Мотивація завжди присутня у нашій справі, адже це бізнес, який виріс із хобі. Саме тому нам подобається те, що ми зараз робимо, заряджаємося енергією, та чим більше реалізуємо себе, тим більше нам хочеться вдосконалюватись. Якщо відкинути фінансову частину, то ми працюємо з акцентом на якісний результат. Окрім комерційної складової, ми стараємося не забувати про соціальний аспект. Головна задача полягає у тому, щоб давати хороший контент і виховувати глядача. У цьому допомагає театр, українська музика, фестивалі та різноманітні шоу. Ці всі речі пропагандують певні цінності та виховують людську мораль: вони вселяють у суспільство якусь надію, віру, співчуття, щирість та любов. Коли люди виходять зі сльозами на очах, або коли животи надривають від сміху – це класно і нас це запалює. Дуже поважаємо свого глядача та хочемо, щоб він був задоволений нашою роботою.
У 19-річному віці важко усвідомити соціальну цінність, але ти отримуєш певний досвід, працюєш над собою і зростаєш. На початку нашого шляху не було мети заробити мільйон.
Коли у нас є можливість, ми даємо квитки чи запрошення людям, у яких немає можливості їх купувати. У нас є список організацій, з якими ми співпрацюємо, тож коли випадає нагода, ми із задоволенням даруємо квитки дітям із малозабезпечених сімей, людям з інвалідністю, учасникам АТО, запрошуємо дітей з інтернатів. Приємно, коли є можливість допомагати людям.
Гроші — це не ціль, а лише засіб для досягнення певних результатів. Не варто зав'язувати свою діяльність лише навколо фінансів, адже з цього нічого хорошого не вийде. У бізнесі важливіша репутація навіть більше, ніж гроші. Ти можеш втратити зараз велику суму коштів, але згодом партнери допоможуть тобі заробити, або ж залишиш собі гроші зараз, але з тобою більше ніхто не схоче працювати. Тому ми дуже цінуємо репутацію, яка сформувалася у наших партнерів та глядачів.
Суми – дуже театральне місто
Саме тому ми веземо сюди хороші театральні проєкти й люди це цінують. Частими гостями на сумській сцені є Олексій Вертинський та Ада Роговцева, повний зал людей свідчить про те, що місту цікаві подібні заходи. Звісно, як організатор ти не маєш привозити те, що до вподоби лише тобі. Це стосується і концертів. Ми можемо щось не слухати й плюватися на якусь музику, але як досвідчені організатори маємо контролювати ринок нашого регіону. Нам варто розуміти вподобання людей і що вони хочуть бачити, аби захід пройшов успішно. Якщо привозити медійні обличчя, люди розуміють на що йдуть, адже люблять відомих артистів. Інша справа з непопулярними артистами: достатньо важко зібрати повний зал сумчан на якісь невідомі театри. Але хочемо зазначити, що культура змінюється, люди хочуть чогось нового та свіжого, як ковток повітря. Якщо возити одного і того ж артиста раз в сезон — це приїдається. Зараз усюди просувається український контент, його продюсують, з'являються нові обличчя, які подобаються людям. Ми цьому тільки раді й будемо продовжувати привозити в Суми якісні вистави та концерти.
Після карантину людям захочеться емоцій
Звісно, що карантин для будь-якого бізнесу — це удар та шок. Ситуація, яка сталася у 2014 році, була ідентичною, принаймні в розрізі перенесення та скасування заходів. Навіть було важче, адже з карантином ти розумієш, що позитивна динаміка буде, а у 2014 це була невідома і довга пауза. Досвід допомагає спокійно ставитися до таких речей, і оцінивши ситуацію, розумієш як діяти далі. У нашому випадку всі плани перенеслися на осінь. За день до відкриття довелося скасувати наш міжнародний фестиваль «Чехов-фест», хоч артисти однією ногою вже були тут. Щиро сподіваємося, що у вересні-жовтні проведемо ті заходи, які мали відбутися у квітні. Восени плануємо привезти до Сум «Аlyona Аlyona», сподіваємося все буде добре з планами.
Нам здається, що індустрія концертів та подорожей постраждала найбільше під час карантину. Якщо ми говоримо про послаблення карантинних обмежень, то всі масові заходи та подорожі почнуть працювати в останню чергу. Також у людей може розвинутися фобія, що стояти пліч-о-пліч з іншими – це небезпечно. Дуже сподіваємося, що люди після карантину засумують за емоціями та з новими силами підуть на наші концерти та вистави.
