Ви, певно, могли відчути на собі транспортні зміни у Сумах і можете не погоджуватися з такими рішеннями. Доїхати куди-небудь в тролейбусах та маршрутках стало значно складніше. А що робити тим, кому необхідно бути на своєму робочому місці, адже від них залежать життя інших? Ми поспілкувалися з одним із волонтерів, який допомагає медичним працівникам дістатися свого робочого місця. Вячеслав Олейніченко підвозить медиків з одного краю міста в інше та назад, і не через те, що йому по дорозі, а тому що він хоче допомагати.
Вирішив прокидатися на півтори години раніше
Мені 31 рік, народився та живу в Сумах. Основна справа, якою займаюся — це прокат байдарок та каяків для активного відпочинку. До початку сезону займаюся переїздом на нове місце, де будуть зберігатися усі човни, обладнання та спорядження. Через будівництво нового майданчику маю достатньо небагато вільного часу, однак через ситуацію, яка склалася зараз, вирішив, що вранці можу вставати на півтори-дві години раніше, зробити добру справу, а потім вже їхати займатися своїми.
Знайшов проблемний маршрут Баси - Ковпака та взяв його на себе
Почну з того, що посилання на Телеграм-канал HelpDoctorSumy знайшов у фейсбуці. Просто хтось зробив поширення в одній нечисленній сумській групі. Додався, подивився, почитав запити людей з приводу проблемних маршрутів. Знаю, що маршрут Баси - Ковпака — це важкий маршрут навіть, коли транспорт їздить за нормальним графіком. Тоді і вирішив, що на цьому маршруті мені необхідно акцентувати увагу.
Протягом минулого тижня їздив щоранку. О сьомій починаю збирати людей від Обласної лікарні на вулиці Ковпака, далі через Курську в напрямку Басів. Якщо треба на Хімік або Прокошку, то їдемо туди, а потім вже до кінцевого пункту. Назад їдемо за тим самим маршрутом, виїжджаємо десь о восьмій. Забираю тих, хто з нічної зміни, далі вже за запитами: якщо до центру, значить до центру, дев’ятка – до дев’ятки, якщо треба до Курської, значить їдемо до Курської. В принципі, це два ранкових рейси. Ввечері, на жаль, не виходить через великий обсяг своєї роботи.
Вирішив допомагати, бо країна та держава починається з себе
Таким є моє власне переконання. Не потрібно звинувачувати місцеву владу та ту, яка в Києві, що вони повинні все забезпечити. Зараз та ситуація, у якій опинився весь світ, і близько не всі країни впоралися з цим завданням і намагаються впоратися хоча б на оцінку «добре». Мені від цієї допомоги... Якщо скажуть «дякую», на тому подякую у відповідь.
На початку мене питали: «Що ми вам винні?» Я завжди на це запитання відповідаю так: «Краще допоможіть іншим».
Люди трапляються різні, але всім треба робити свою справу
У мене в машині п'ять пасажирських місць і я стараюся зібрати 4-5 людей. Скажімо так — щоб максимально раціонально використовувати ресурс і транспорту, і свого часу. Коли їдемо з Басів, то спілкуємося про те, скільки народилося дітей. Зараз переважна більшість новонароджених – це дівчата, а хлопчиків... Усміхаючись кажу, що ми в програші. А так, розповідають якісь медичні новини, як пройшла зміна або про домашні справи. Люди теж цілковито різні: починаючи від молодшого медичного персоналу, закінчуючи завідувачами відділень. Усі вони – люди, усім необхідно дістатися до робочого місця та робити свою справу.
Найбільш кумедна ситуація, коли питали яка буде машина. Я не пишу, що їду на Газелі, я пишу, що буде синя машина з лосем, а потім додаю, що лосі – це реклама. Одного разу, поки збирав дівчат, зателефонували:
– Ми на вас чекаємо!
– Так я ось теж стою!
– Ми вас не бачимо!
– Ну оберніться, позаду вас лось.
– ... А це хіба не олень!?
Серед медиків є і молодь — дівчата, які закінчили медичний коледж. Вони переважно працюють акушерками на Басах. Є і старші, і дорослі, і вже пенсійного віку, тобто підвожу та допомагаю всім.
Дехто говорить, що потрібно контролювати медик чи не медик. Поки їдеш, достатньо кількох фраз, щоб зрозуміти, де працює людина і чим вона займається.
Якщо підвозиш стоматолога і він губиться, скажімо, які пломби, куди ставити, то зрозуміло, що це не та людина, за яку себе видає. Хоча таких випадків не було, усі чітко кажуть правду про свої місця роботи.
З поганим настроєм допомагати не вийде
Розмову заводять коли як, все непередбачувано: хто з фрази про погоду, у когось змійка на взутті на ходу розсипається. Для дівчини це взагалі проблема. От підвозив таку з Басів до ринку біля Курської. Вона каже: «Ну все, от думаю, зараз обмотаю взуття скотчем, «очі закрию» — вдам, що нікого не знаю, та піду. Настрій? Ну а як можна з поганим настроєм виїжджати допомагати людям. Завжди виключно з усмішкою.
Нема жодного відчуття, що я комусь винен. Це робиш від себе.
Якби змушували водія на роботі, то він би може і скиглив їздити вранці. А коли їдеш за власним бажанням та настроєм — це зовсім інше.
Загалом медики дуже вдячні. Про інших водіїв я не знаю, не спілкувалися про це. По чату бачу, що дехто собі на машині поставив таблички «Підвезу медика». Я не служба таксі, розвезення або доставки, тому мені ці таблички й наліпки не потрібні. Я конкретно домовляюся з людьми, які просять про допомогу.
Щодо ситуації в Сумах, то люди дуже сильно лаються на те, як це все організовано. Ходять чутки, що медиків планують перевести на ⅔. З цими чергуваннями багатьом змінюють графіки, тому нічні та добові зміни йдуть у перемішку. Коли випаде вихідний – передбачити дуже складно.
У людей є велика проблема — вони не вміють комунікувати
У чат я регулярно скидую інформацію про свою допомогу. Насправді, у нас є одна велика проблема — люди не вміють якісно комунікувати між собою. Якщо хтось працює на Басах, то я передбачаю, що в пологовому будинку та перинатальному центрі сукупно працює приблизно 300-400 співробітників. Самим медикам варто комунікувати між собою та сказати: «Нас п’ятеро, ми будемо їхати в понеділок, вівторок, середу, а в четвер та п’ятницю поміняємося з іншими». Але їм це складно. Наприклад, вранці треба звідти вивезти, в четвер мене питають чи заберу я дівчину. Я кажу, що добре, заберу. І так спеціально стою та чекаю людину хвилин 30.
Я писав медикам, щоб вони спілкувалися між собою: просто пройшлися відділеннями та поцікавилися, кого треба підвезти — вони ж знають один одного та хто де живе. Через це замість п’ятьох поїхало четверо.
Було би значно простіше, якби люди між собою спілкувалися та старалися збиратися групами.
Я би дав такі рекомендації:
По-перше, не соромитися просити про допомогу, що, мовляв, нас двоє, троє, п’ятеро чи десятеро. Не соромитися, що вже знайшли водія та поїхали. З цього приводу завчасно попереджайте, тому що на вашому місці може бути інша людина, яка не зможе виїхати. Повторюся, що я беру шматок від краю до краю міста, тому ще є можливість когось підібрати по маршруту.
Були випадки, коли домовляєшся, під’їжджаєш, стоїш, чекаєш, дзвониш, а номер скидає. Натомість приходить СМС: «Я поїхала». Це неприємно.
Більшість пише завчасно ще звечора. Але буває таке, що відкриваєш очі о шостій ранку, а там, тільки починають писати: «Мені на роботу, хто може забрати?». Якщо місця є, тоді я забираю.
На початку, поки я плутався в людях, я звечора писав список де, кого, коли, куди довезти чи забрати. Роблю це, щоб ні про кого не забути, нікого не підставити з точки зору «Пообіцяв, але не зробив».
Чи буду я підвозити, коли з'являться підтверджені в Сумах? Я більш ніж впевнений, що в Сумах ця нова хвороба вже є. Ще в січні був перший спалах, якому поставили діагноз «вірусна пневмонія». Цілком можливо, що це якраз і був початок пандемії. На це могли не звернути увагу через прогнозоване збільшення захворюваності. Однак прекрасно розумію, що я в зоні ризику. І вона скрізь: в магазині або на вулиці. Так, у мене є маска, так, мию руки. Самі медики заходять в машину в масках, дехто в рукавичках.
Якщо не змусять сидіти вдома адміністративними методами, то так, буду їздити та підвозити. Поки будуть просити, буду виїжджати.
Допомагайте! Допомагайте всім, завжди та скрізь, якщо є найменша можливість. Колись вам теж допоможуть.
